Запитання: Микола Максимович, Ви відомий художник, мистецтвознавець, історик, філософ і просто небувало обдарований вчений у галузі культури величезної території Північного Причорномор'я, яку прийнято називати Таврида. Де Ви змогли здобути таку освіту?

Відповідь: (сміється) Таку освіту, звичайно, ніде не дають. Але її можливо отримати, якщо тебе дійсно цікавить історія рідного краю. А далі - просто звичайний інтерес і довгий шлях досліджень, пізнання. Пошук все нової і нової інформації у бібліотеках, музеях, архівах. Спілкування з краєзнавцями, істориками ... Не можу пройти повз книжкових магазинів. Там я постійний гість. Вдома у мене дуже велика бібліотека з історії,  по ремеслам ... Розумієте, дуже важлива постійна робота над собою, якщо хочеш отримати результат. За багато років я зміг знайти свій власний метод розвитку уяви. Тепер вже він мені допомагає творити і наповнювати своє життя «яскравими фарбами». А моя класична, радянська, освіта- технічна. Закінчив Суднобудівний технікум та Політехнічний інститут у місті Владивостоці. Вона допомагає мені під кожний виріб розробити технологію, що дозволить, якщо виникне потреба, запустити виробництво, поставити "на потік". Тим більше, що досвід є - працював і дизайнером на сувенірній фабриці, і художником-оформлювачем ...

Питання: Вас запрошували до Москви, Києва, Ленінграда ... Але Ви обирали Херсон. Чому?

Відповідь: Одного разу, приїхавши сюди з Далекого Сходу, звідки я родом, закохався в це південне місто. А я- однолюб. Моя дружина уродженка Херсона і завдяки долі, ми у Херсоні. Напевно, йшов на поклик своєї душі. Тоді я вже почав вивчати історію стародавніх поселень півдня України. Дуже цікава для мене була тема Скіфії, описана ще у Геродота. А де, як не на місці історичних подій, цікавіше вивчати і творити, отримуючи постійна заряд творчої наснаги?

Питання: Чому Ви, маючи знання про різні культури, обрали саме «слов'янські корені»?

Відповідь: Не тільки «слов'янське коріння» мене вабить у творчості. Просто є пріоритети. Наприклад, особливе ставлення у мене до теми скіфів і сарматів - адже саме на півдні України жили ці народи і, без сумніву, впливали на нашу культуру. А чому «слов'янське коріння»? Адже це моє коріння, духовний світ і життя моїх предків. Захопила історія давньої Київської Русі, культура давнини. Улюбленою темою творчості стала стилізація зображень культових тварин і птахів, які стали талісманами-оберегами ще з часів трипільської культури: коня, оленя, півня, вужа, качки. Слов'яни самі - миролюбний народ, і спілкувалися зі світом мовою оберегів - предметів, прикрас, візерунків, які носили з собою. Захищали ними своє житло. Замість своїх, рідних оберегів ми, чомусь, почали захоплюватися східними ...
Це неприродно. Більшість народів дуже дбайливо і з любов'ю ставляться до своєї історії і культури. А наші туристи, подорожуючи, привозять всяку всячину-сувенірний дріб'язок і з натхненням розповідають про неї, її значення. Дуже сумно стає. Погано, що ми своєї історії і культури не приділяємо належної уваги. Звідки ж братися любові до землі, до батьківщини, до історії свого роду ... А немає гордості за місце, де живемо, тому, що немає знань. Немає духовності - немає і зв'язку часів, що дає мудрість і силу. Саме це і є патріотизм, якщо хочете, про який ми так часто чуємо. А обереги не обов'язково купувати, їх можна і потрібно робити самостійно. І це не складно.

Питання: Ваші науково-дослідні роботи заслуговують захоплення вже самі по собі, а Ви ще й втілюєте в життя художній стиль, історичний почерк, правду історії? Хто автор дизайну? Чи все це артефакти, зліпки минулих епох?

Відповідь: Автор дизайну - і самі артефакти, і я. Просто копіювати їх мені не цікаво. Вони скоріше за все, є основою в моїх роботах, від них я відштовхуюся. Перш ніж створити свій виріб, я ретельно перевіряю, раджуся з професіоналами. Роками розбирав архіви музеїв і вивчав сучасні знахідки. Іноді доводилося по деталях відтворювати «ритми» візерунків і поєднання кольорів, відповідної епохи. А потім, грунтуючись на знаннях і досвіді, використовуючи свою власну методику уяви, вже чинив новий образ. І раптом артефакти «оживають», але вже в новому, сучасному образі.
Адже я в душі і за покликанням художник.

Питання: У Вас є якийсь  непояснений зв'язок із живою природою, з історичною пам'яттю .. Це шосте почуття, генетична пам'ять або відчуття світу на рівні тонких матерій?

Відповідь: Швидше за все, це зв'язок із «живою» природою. Моя невеличка майстерня на дачній ділянці (сміється). Можливо, постійна близькість до природи і пробуджує генетичну пам'ять. Утворюючи свого роду нерозривний зв'язок з предками.

Запитання: Як правило, художник сповідує один стиль, один матеріал, має свій почерк, обирає одне ремесло. Чому у Вас, відразу і дерево, і метал, і різні напрямки - від сувенірної продукції до садово-паркових скульптур?

Відповідь: Мені просто цікаві усі ремесла і багато напрямів в дизайні. Для себе я їх об'єднав у єдиний стиль. З'явився, як Ви сказали, свій «почерк». Використовую різні матеріали в ремеслах, бо вони заворожують мене, кожний по-своєму. Ось, наприклад, метал. Свої вироби роблю з цільного шматка чорного металу, за допомогою самого звичайного молотка і ковалда, без застосування зварювання і пайки. В основу моєї творчої концепції покладено ідею про безперервність ліній, що переходять одна в іншу пластично, об'ємно, майже повітряно. Іноді досягти такої гармонії дуже нелегко. Але коли на світ народжується чергове моє «творіння», душа радіє. Своїми роботами намагаюся привернути увагу інших своїх побратимів «по цеху». На жаль, багато з них або загубили, або просто не хочуть поповнювати свої знання в ремеслах. Дуже мало «свіжих» ідей. Зараз культ «кічу», але думаю, він скоро закінчиться.

Питання: Ви більшою мірою вчений, дослідник чи митець, що продовжує життя давнім ремеслам?

Відповідь: Швидше за все я митець, який захоплюючись багатющим досвідом своїх предків, не дає забути їх творчу майстерність. Маю бажання пробудити в людях інтерес до нашої багатющої історії, міфології, дауховності, до всього народного. Все це -зміст понняття Батьківщини.

Запитання: Звідки джерело Вашої високої творчості? Звідки натхнення? Якщо не секрет, хто Муза?

Відповідь: Який вже тут секрет... Музи в мене три. І без них я б  не відбувся, як художник і дизайнер. Перш за все, це моя дружина, Зінаїда Аркадіївна. Без неї я не зміг би так натхненно працювати. Вона мене, обдаровує гармонією буття. Я безмежно вдячний їй за любов, за розуміння, за затишок, який з'являється всюди, де є вона.
Друга - це звичайно ж сама історія Херсонщини. На створення багатьох скульптур надихнула стародавня історія Північного Причорномор'я. Трипільська культура, скіфи, сармати, ранньосередньовічних слов'яни. Все це невичерпне джерело чуттєвих образів, які живлять мою творчість. Є серія робіт, присвячених історії українського козацтва. Багато скульптури віють на глядача билинним духом запорізької старовини - великої і легендарної епохи, що назавжди лишилась на скрижалях історії народу Таврії.
Ну а третя муза - це сама природа. У ній і сила, і мудрість, і джерело натхнення.

Питання: У Вас є нереалізовані задуми, проекти, які ще не народжені, або Ви відчуваєте, що найголовніше вже зробили?

Відповідь: Є самий головний задум - відродження ремесел на Херсонщині. Створення в нашому місті музею прикладного мистецтва та центру ремесел. Херсон саме те місце на планеті, де його просто не може не бути! У нас же все для цього є, злиття культур ... неповторна дельта Дніпра, багатовікова історія ... Те, що може бути відтворено і збережено в нашому музеї народних ремесел, не матиме аналогів в цілому світі! І наші обереги, і сувеніри з гордістю і хвилюванням люди будуть розвозити по всьому світу. Я вже не кажу про наших дітей. Якщо почнуть носити обереги своїх предків, шанувати душу, історію і традиції слов'янських народів, може і житття стане краще.

Питання: Існує вже школа Литвинова, є учні у великого майстра?

Відповідь: Поки ні. Але готовий поділитися знаннями, умінням і досвідом з початківцями художниками. Якщо почнемо роботу по створенню центру ремесел, молоді майстри відразу з'являться. Упевнений в тому, що талановитих людей багато на благодатній землі Таврії! А я з величезною радістю поділюся і досвідом, і знаннями. Адже це борг і перед предками, і перед нащадками! Це і є головне в житті- зберегти душу свого народу і передати її наступним поколінням. І потім, проект музею ремесел може доповнити сувенірний цех. Котрий не тільки окупить його створення, але й буде приносити великі доходи. Якщо в Херсоні з'явиться музей ковальської справи або ремесел - без коливання передам туди свої роботи. А то, наприклад, у Львові - близько 60 музеїв, тоді як у нас їх можна перелічити на пальцях однієї руки. Я вже не кажу про позитивний імідж нашого міста, який може стати реальним унікальним центром історії культури слов'янських, грецьких, скіфських народів, що населяли наші землі в різні часи. Григорій Олександрович Потьомкін за 10 років звів наше місто на берегах гирла Дніпра. Тому що зрозумів, що це унікальне, найкраще місце!  Ми, через 225 років звели йому пам'ятник, можливо, тепер продовжимо його справу-створимо центр культури і ремесел, щоб весь світ знову згадав, що Херсон споконвічний центр Таврії, унікальної географічної, історичної території! У всі часи сюди прагнули і Європа і Азія ...

Питання: З Вашими талантами можна було давно стати дуже багатою людиною в фінансовому сенсі? Чому не стали займатися «сувенірним ширпотребом»?

Відповідь: Так, дійсно, це так. Можливо, це не моя мета. Все охопити не можливо. Колись я робив спроби створити виробництво, але на жаль ... Продавати або «штампувати» одноманітні вироби на замовлення не хотів. Якщо вдарюся в комерцію - перестануть з'являтися цікаві образи. Поки ж кожна моя робота виконана в єдиному екземплярі. Потрібна особлива обережність у їх створенні: варто трохи перестаратися - і робота зіпсована, потрібно все починати спочатку. Так що тут, як у сапера, помилятися не можна. Творчий процес вимагає колосальних витрат часу. На інше, на жаль, його не залишається. Сподіваюся, що знайдуться гідні ділові люди, яким цікаво буде інвестувати у шляхетну справу. А в тому, що ця справа стане дуже прибутковим бізнесом сумніватися не доводиться! Група однодумців, що допомагає мені «просувати» мій проект вже є! Хочу і Вам подякувати за увагу до моєї творчості і допомогу з боку Херсонської Торгово-Промислової палати.

Запитання: якось недоречне виглядає питання про Ваші захоплення. Але все ж- таки, що Ви любите ще робити, крім того, чому присвятили саме життя?

Відповідь: Так, напевно, найважче питання :-)  Люблю звичайно бути в постійному творчому пошуку... люблю зустрічатися і спілкуватися з цікавими людьми, щось майструвати ... Мабуть, мені просто пощастило, я живу і працюю зі своїм «захопленням». Я постійно займаюся тим, чим захоплений.

Питання: У Вас є улюблені роботи?

Відповідь: До всіх своїх робіт я ставлюся з любов'ю. Над кожним образом доводиться багато працювати. Намагаюся не повторюватися. Це надає особливого магічного тяжіння кожного виробу. Так, до речі, я і перевіряю чи вдалася моя чергова робота. Якщо під час показу на виставках виріб хочуть узяти в руки, доторкнутися до нього, значить все в порядку. Магніт є. Робота «жива».

Питання: Ви завжди знали, що маєте талант?  Це спадковість чи Божий дар? Взагалі, є династія Литвинових?

Відповідь: Як такої, династії поки немає. Хоча батько мій був музично обдарованою людиною.
У вільний час він грав на багатьох музичних інструментах. А ось дід мій був, можна сказати, чудовим ремісником. Багато чого вмів творити своїми «золотими руками». Напевно, в мене ще з дитинства виявився дідівський інтерес до ремесел.

Питання:  Ви романтик, любите мріяти? Про що Ваші мрії?

Відповідь: Мрію про те, щоб Херсон став ще більш привабливим у туристичному відношенні містом. Щоб на нашій Скіфсько-Слов'янської землі народжувалися нові таланти і розвивалися ремесла. Як у давнину, коли наші предки створювали шедеври, якими ми захоплюємося і пишаємося до цього часу. Мрію про те, щоб у нас нарешті, відбувся таврійський фестиваль ремесел. Адже проводяться, переважно, пісенні фестивалі, тоді як в області дуже багато майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Мрію, щоб на землі Таврії знову почався період розквіту. Природа і славна історія - щедрий дар минулих епох. У нас є все для того, щоб примножити його і лишити своїм нащадкам.