Тетяна, що привело Вас у світ перукарського мистецтва, з чого все починалося?

У світ перукарського мистецтва мене привели дитячі мрії. Скільки пам'ятаю себе, кого-небудь або що-небудь стригла, починаючи з ляльок і закінчуючи тваринами (за що потім отримувала від батьків). Коли почалася школа, там все стало ще цікавіше! Десь з класу п'ятого, коли дівчата починають модничать, до школи я приходила вже озброївшись плойкою, ножицями (правда манікюрними) і лаком для волосся. На той час чубчик "карлсон" був трендом у шкільному світі моди! Ще зі шкільної лави почалася моя практика!

Свою першу «професійну»  зачіску пам'ятаєте?

У 15 років, наперекір батькам, я пішла вчитися на перукаря. Я точно розуміла, чого хочу, тому відразу пішла ученицею до перукарні. У мене було величезне бажання працювати, але  це мені  дуже подобалось. Я могла годинами спостерігати за майстрами і не помічала, як минав час. Проте спостерігати мені довелося недовго. Після двотижневого "навчання" захворів  майстер, у якого я навчалася, і завідувачка перукарні надала мені в руки ножиці і сказала "твори"!
Як мені було страшно, хвилювалася я моторошно, тряслися руки, але дороги назад не було! У той момент мені здавалося, що з мене ніколи не вийде справжнього майстра перукаря. І яким було моє здивування, коли через час прийшла ця перша моя "жертва" і попросилася саме до мене на зачіску. Це був мій перший клієнт! Мені хотілося стрибати від щастя!

Знаю, що Ви також пройшли навчання й у Сергія Звєрєва, розкажіть про це ...

Починаючи з 15 років я почала працювати. Якось мені до рук потрапив російський журнал «Долорес», і я побачила оголошення про набір на курси підвищення кваліфікації до школи «Велла-Долорес», де на той момент викладав та працював Сергій Звєрєв і вся російська збірна чемпіонів перукарського мистецтва. Я дуже загорілася, для мене це була мрія. Це був 1996 рік. Маленька донька, сім'я, фінансові труднощі з одного боку, і Москва, курси, робота, мрії - з іншого! Мій чоловік був категорично проти моєї роботи і природно ніхто б мене не відпустив до Москви на 3 тижні. Я засинала і прокидалася з однією думкою про роботу, про курси. Це був мій шанс! Не дарма потрапив цей журнал до моїх рук! Я не вірю у випадковості. І наважуюся на божевільний вчинок - позичаю гроші, залишаю дитину на маму і виїжджаю до Москви.
Коли я потрапила до академії, у мене і поняття не було, що таке перукарське мистецтво! Усі працювали просто, однаково, за шаблоном. Потрапивши у цю індустрію краси, я отримала шок! Я була дуже здивована, що такі великі майстри - прості люди, без всяких зоряних хвороб. Намагаються поділитися досвідом, навчити тебе. Все навчання, я навіть нічого не могла записувати, так і просиділа з відкритим ротом, вбираючи кожне слово. Хотілося також творити, з'єднувати непоєднувані речі, текстури різних фарб, всяких укладок, стрижок. Мені здавалося, що це все так просто і легко. Коли почалася практика, зрозуміла наскільки це непросто. Від надлишку інформації, у голові була каша! Але, я вперта і завжди намагалася досягати добрих результатів. До тих пір не відпущу клієнта, поки сама не буду задоволена результатом. Після Москви були інші курси, інші школи, але Академія "Велла-Долорес", Сергій Звєрєв на мене справили незабутнє враження! Це був мій переломний момент!

 Ідеальний клієнт це .....

Для мене ідеальний клієнт - це людина, яка повністю довіряє майстру, який може просто сісти в крісло і розслабитися. Який не боїться змін. Як приємно, коли твоїм клієнтам роблять компліменти з приводу їх зачіски.

Що головне у Вашій роботі?

Для мене найголовніше в моїй роботі - це навчити жінок любити своє волосся! Дуже важливо правильно підібрати зачіску, засоби по догляду, враховуючи все - від якості волосся до способу життя клієнта. Як би не мінялися тенденції моди в зачісках, найголовніше - це здорове, доглянуте волосся!

Ви вважаєте себе успішною людиною?

Напевно про мій успіх судити не мені (принаймні, це нескромно). Можу лише сказати, що я щаслива людина! У мене чудова сім'я й улюблена робота!

 Чи є у Вас інші захоплення, крім роботи?

На жаль, на захоплення у мене не вистачає часу, але якщо є вільна хвилина дуже люблю читати. Обожнюю своє чудо - міні йоркширський тер'єр на прізвисько «Ляля». Це не просто собака - це 1300гр (її вага) позитиву! Дуже люблю з нею гуляти і за нею доглядати.

 Поєднувати роботу і сім'ю дуже не просто, як Вам це вдається?

Так, дійсно поєднувати роботу і сім'ю, найскладніше для мене. І робота, і сім'я вимагає повної віддачі, але мені пощастило! Мій чоловік підтримує мене у всіх моїх починаннях. Це те саме плече, на яке можна спертися у будь-який момент! Найголовніше в сім'ї - це дружба, взаєморозуміння і повага.

У Вас двоє діток, Ви сувора мама?

Моєму синочку 6 років, а доньці -17. Так, я - сувора мама, але справедлива, як каже моя дочка. Це дуже тонка грань. Можливо, я занадто вимоглива до них, але я так само вимоглива до себе. Мама повинна і виглядати добре, і встигати все. Так що розслаблятися не доводиться! Спорт, здоровий спосіб життя, правильне харчування! Хочу щоб вони виросли самодостатніми і самостійними.

Дочка прислухається до Ваших порад у виборі одягу, зачіски і т. д., мама для неї авторитет?

Звичайно! Та й мені дуже подобається допомагати їй у виборі одягу, зачіски і макіяжу. Не завжди у нас збігаються думки у виборі одягу. Але її бажання теж важливо враховувати. Ми знаходимо компроміс. Всі ми були молоді і намагалися самовиражатися в яких те образах.

Що Ви побажаєте нашим жінкам -  нашим читачам?

Милі жінки, живіть у гармонії з собою, слухайте серце і пам'ятайте, що кожна з нас неповторна! Любіть себе і будете кохані!