Скажіть, Леоніде, з чого починався Ваш шлях до успіху?
Леонід: Скільки я себе пам'ятаю, з самого раннього дитинства я весь час вчився. У цьому, мабуть, винна моя невгамовна цікавість! Я захоплювався всім, що мене оточувало. Спочатку (дуже рано) навчився читати і у п'ять років читав усе підряд, (телевізора тоді не було), у тому числі і досить серйозні книжки, такі, наприклад, як «І один у полі воїн» та багато інших. До речі, мені шкода сучасних дітей, які починають свій шлях пізнання світу з телевізора та комп'ютера. Вважаю, вони просто нещасні люди.
Коли моя старша сестра пішла у перший клас, я почав вчитися разом з нею, потім, знову ж таки разом із сестрою, почав вивчати німецьку мову. І, звичайно, безумовним авторитетом для мене був батько. Він працював головним агрономом  колгоспу, я дуже хотів бути на нього схожим. Художньої літератури у нашому домі було небагато,  але спеціальних книжок з сільського господарства — велика кількість, у тому числі і монографії Мічуріна, Тимірязєва, Вільямса. Усі вони без виключення були мною  прочитані. І тому, природно, що після закінчення школи я вступив до Херсонського сільськогосподарського інституту. У 21 рік я вже працював головним агрономом великого колгоспу. Потім армія, тобто, як у всіх.
Скажіть, а коли виникла думка про створення власного підприємства, адже Ви  виросли у Радянському Союзі?
Леонід: До речі про Союз. Я вважаю цей час чудовим: тоді і люди були іншими, добрішими та щирішими за сучасних, а безкорисна допомога  вважалася нормальною та природною. Я не ідеалізую той період, тоді було багато своїх недоліків, але і багато цінного. А що стосується ідеї власного бізнесу, то спочатку було велике бажання нормально заробляти для себе та своєї сім'ї і при цьому бути незалежним. Чесно кажучи, пробував себе в багатьох напрямках. І згодом мета стала більш конкретною: створити власне підприємство, яким я буду пишатися!
А чому саме магазини канцелярських товарів?
Леонід: Все почалося з того, що я купив сину комп'ютер. А він там щось натиснув і  випадково «запаролив» його. А тоді (на початку дев'яностих) не було ані сервісних  центрів з обслуговування комп'ютерів, ані спеціалістів, і я, без сумніву, заліз у цю машину, щось там відкрив, припаяв, довго возився, і в результаті він запрацював. Саме тоді виникла ідея зайнятися продажем і сервісним обслуговуванням  комп'ютерів. Що я з успіхом і здійснив.
А хто здійснював обслуговування комп'ютерів?
Леонід: Я і здійснював. Я вдосконалювався! (сміється) А потім клієнти наштовхнули мене на думку, що можна продавати не тільки комп'ютери і периферію, але й папір, ручки, щоденники, - тобто все, що необхідно для офісу. Звідси виник і слоган нашого підприємства: КОМПЛЕКСНЕ  ВИРІШЕННЯ ОФІСНИХ ПРОБЛЕМ! І будьте певні, ми їх насправді вирішуємо.
Скажіть, Леоніде, що на Вашу думку є головним у бізнесі? Що робить його успішним?
Леонід: Усім відомий вислів: «Клієнт завжди правий». Так ось для мене це не просто  слова! Я ясно розумію, що кінцевий споживач для мене завжди важливіший за постачальника. Тому усі потреби клієнта ми намагаємося задовольнити максимально, навіть тоді, коли це фінансово невигідно. Поважаєш клієнта - створюєш умови для подальшого розвитку бізнесу. А ще я дуже не люблю брехні і сам намагаюся ніколи не брехати. На мою думку, чесність взагалі дуже допомагає як в бізнесі, так і в житті.
А звідки з'явилася така назва «Бюрократ»?
Леонід: Спочатку був просто один магазин без назви. А потім, коли я придумав ще  один, потім ще — з'ясувалося, що виникла мережа. І тоді постало питання щодо назви, яка була б несхожою на інші і яка б повністю відрізнялася від назв інших магазинів такого ж профілю. Хотілося навіть якогось епатажу. Так народився «Бюрократ». До речі, цю назву запропонувала моя дружина.
Наскільки я знаю, Ваша дружина працює разом з Вами. Розкажіть, як ви познайомилися.
- Отже, її звали Тетяною! (з посмішкою) Я був на весіллі у родичів і  побачив ЇЇ. Дивився на неї увесь вечір, запросив на танець, а коли вже збирався піти з весілля, підійшов та сказав: «Дівчино, я від'їжджаю, проведіть мене». На мій подив, вона піднялася і пішла за мною. Чому «на подив»? Бо виглядав я не приведи Господь Бог! (сміється) Ось у Тетяни спитайте.
Тетяна: Так, я дуже добре пам'ятаю той момент! Леонід сильно кульгав, як стало відомо потім, після аварії на мотоциклі, з поламаним носом та шрамами на обличчі, це, тим не менш, був переможець. Я це відчула одразу. Танцювати, звісно, нормально він не міг, але захопив мене ерудицією, інтелектом. Мені з ним було дуже цікаво, він  декламував Роберта Бернса, і взагалі, у ньому відчувалися сила та впевненість. Ми  познайомилися у п'ятницю, а вже через тиждень точно знали, що одружимося. Разом ми вже 31 рік! І увесь цей час я відчуваю себе захищеною поряд з чоловіком. У нас навіть будинок ЗНАЄ СВОГО ХАЗЯЇНА: як тільки він кудись від'їжджає, відразу щось починає ламатися, псуватися та виходити з ладу.
Скажіть, а чи є у вас спільні улюблені заняття, хобі?
Тетяна: Коли люди живуть разом так довго, як ми з Леонідом, вони починають багато в чому  співпадати — в поглядах, інтересах. Ми з чоловіком обожнюємо займатися нашим домашнім  парком, у якому є 109 вічнозелених рослин, росте велика кількість ялівців, хурма, інжир і навіть ківі. Предметом особливої гордості Леоніда є ставок, у якому він розвів коропів та осетрів. А ще ми захоплюємося художнім фото, у нас вже велика колекція знімків.
Леонід: Для чоловіка дуже важливо, яка жінка поряд з ним, від цього залежить наскільки успішним та вдалим буде його життя. Мені пощастило з дружиною, вона не тільки красива та розумна жінка, але і надійний партнер у сімейному бізнесі, на  якого можна покластися. Я завжди раджуся з Тетяною, коли приймаю стратегічно важливі рішення. Це зовсім не означає, що у нас ніколи не буває розбіжностей, але в  головному  у нас спільна думка: Сім'я — це те, заради чого варто жити і працювати. Нудно жити тільки для себе!