Скажіть, Світлана, Ви квітами з дитинства захоплюєтеся?
- Та ні. Нічого такого не пам'ятаю. У дитинстві та юності я дуже хотіла бути вчителем, постійно займалася дітьми, була беззмінною піонервожатою. Мені це подобалось. Навіть намагалася вступити до педінституту, але не пройшла за конкурсом. І вирішила піти до училища дизайну, в'язання та шиття, стала в'язальницею, працювала в ательє. Але, враховуючи мою схильність до педагогіки, навчила в'язати на машинці всіх, навіть чоловіка і свекруху. (сміється)
Як все ж таки сталося, що саме квіти стали головною справою Вашого життя?
- Взагалі спочатку квітами почав займатися мій чоловік. Він повернувся з Півночі, де був на заробітках. Це було на початку 90-х років. Практично все, що він заробив, знецінилося в один момент. Потрібно було на щось жити. А наші родичі вирощували гвоздики. Чоловіка це зацікавило. Він в мене людина серйозна, якщо береться за щось, то робить це на совість. Ось він і спорудив теплиці, в них вирощував гвоздики і продавав їх на базарі. Мені все це не подобалось, оскільки я була переконана, що на базарі торгують лише  спекулянти. Невдовзі мене скоротили на роботі - часто хворіла дитина, потрібно було весь час сидіти на лікарняному. Чоловік почав і мене потроху залучати до торгівлі квітами. Спочатку я дуже соромилася — спрацьовував радянський стереотип. А він мені: «Адже ми їх не вкрали, стільки сил вклали, виростили своїми руками!». Так поступово я звикла і полюбила цю справу.
А коли виникла ідея відкрити магазин квітів?
- Це було логічно, адже потрібно рухатися далі. Кожний бізнес потребує розвитку, інакше він дуже скоро вмирає. Ми з чоловіком вирішили, що нам потрібен магазин. Спочатку купили маленьке приміщення, потім поряд ще одне - в кредит. Ремонт робили більше року, не вистачало коштів, економили на всьому! Було дуже важко, але ми витримали, у нас все вийшло.
З чого Ви розпочали роботу в магазині?
- Почала з того, що сіла за книжки. Адже в магазині, разом із зрізаними квітами були і кімнатні рослини, це вимагало вивчення літератури, щоб знати, як за ними доглядати. Дуже важливо під час спілкування з покупцями пояснити, де поставити рослину, скільки її поливати, чого потрібно уникати під час догляду. Я вважаю, що необхідно співпрацювати з клієнтом, обмінюватися досвідом, адже покупцям часто також є що розповісти. Сьогодні вже є постійне коло клієнтів, з якими ми спілкуємося постійно за принципом «пацієнт-лікар», де пацієнт — це квіти моїх клієнтів, ну а лікар – я, квітковий лікар!(сміється)
Світлана, скажіть, звідки ви черпаєте натхнення, адже створення того чи іншого букета – процес творчій?
- Розумієте, виконуючи те чи інше замовлення, я повинна хоча б трохи знати про людину, яка його замовила. Тому я детально розпитую замовника і тільки потім починаю творити.  Окрім натхнення, ця робота потребує спеціальних знань: як підрізати ту чи іншу квітку в букеті, скільки налити води, щоб надовго зберегти. Наприклад, тюльпанам та ірисам потрібно зовсім небагато води. Для гербер - також, тільки бажано додати в воду небагато солі чи хлорки. А троянди потребують більшої кількості води з додаванням в неї цукру. Все це приходить з досвідом, адже з квітами ми працюємо майже 20 років. А що стосується натхнення, то нові ідеї виникають в залежності від попиту. На Новий рік ми робимо флористичні композиції з цукерок, квітів, фруктів, ялинкових іграшок. Прикрашаємо до весіль приміщення «живими» гірляндами. Необхідно постійно вчитися та самовдосконалюватися, тому я регулярно відвідую різноманітні виставки і семінари з флористики, тримаю так би мовити, руку на пульсі! (сміється) Взагалі дуже люблю працювати з екзотичними квітами, з гіацинтами, фрезією, тюльпанами, а також з мімозою, іншими запашними квітами.
Скажіть, що є головним у Вашій роботі?
- Запорукою кожної успішної роботи, на мою думку, є репутація як у професійному, так і в загальнолюдському сенсі. Усе життя для мене великим авторитетом була мама, вона була порядною людиною і мене виховала такою. Тому, якщо я пообіцяла замовникам, то все зроблю, аби в призначений строк зробити букет, навіть якщо вимушена буду працювати усю ніч. Такого відношення до роботи вимагаю і від своїх підлеглих. Іноді можу зробити букети навіть за свій рахунок, аби продемонструвати наші можливості флористичної творчості. Оскільки я завжди намагаюся все робити максимально якісно, то напевне знаю, що у мене ці букети замовлять ще неодноразово.
Світлана, а як дочки ставляться до Вашої роботи? Чи збираються вони в майбутньому продовжити Вашу справу?
- Моїм дітям, на жаль,  дуже не вистачало мами. Усі свята, навіть 1-го вересня і на випускному, вони мене не бачили, оскільки на роботі в цей час найгарячіша пора. Але дівчата виросли самостійними. І у кожної з неї свій шлях. Старшій дочці 21 рік, вона навчається у київському інституті дизайну. Молодшій - всього 10, але вона вже росте дуже незалежною дівчинкою з яскраво вираженими творчими здібностями. Не знаю, чи будуть вони займатися квітами, але точно знаю і завжди їх вчу: «Якщо займаєшся чимось, роби це не просто добре, роби це краще за всіх, і тоді успіх в житті гарантований!»