Інформація від AgroPortal

Днями «десант» з українських політиків, експертів та учасників ринку провів у Брюсселі круглий стіл з метою поглиблення співпраці України з Європейським Союзом з акцентом на взаємовигідну інтеграцію аграрного сектору нашої країни до європейського співтовариства.

Власне, аграрний діалог між Україною та ЄС, без усяких сумнівів, активний. Про що свідчить і статистика. Так, у Міністерстві аграрної політики і продовольства підрахували, що до країн ЄС за 4 місяці поточного року експортовано продукції сільськогосподарського виробництва практично на $1,5 млрд.

У цілому, Україна входить до десятки країн світу, які у буквальному сенсі цього слова «годують» Євросоюз. Примітно, що згідно з даними звіту Єврокомісії, оприлюдненому напередодні, наша країна піднялася на сьому сходинку.

Звичайно, є куди рости, враховуючи, що ми виробляємо більше, ніж споживаємо. Але наріжним каменем тут стають квоти на експорт сільськогосподарської продукції в Європейський Союз, передбачені Угодою про асоціацію, адже вони є тарифними, передбачаючи лише обсяг товарів, який може бути поставлений без мит.

Станом на початок червня, відзначають у Продовольчій і сільськогосподарській організації ООН (FAO), Україна повністю вичерпала річні квоти на поставки до ЄС кукурудзи (400 тис. т), оброблених томатів (10 тис. т), виноградного та яблучного соків (10 тис. т), а також меду (5 тис. т). Також була вичерпана річна квота на експорт пшениці (950 тис. т) та ін. продукції.

Деякі квоти вичерпалися в один день ще в січні, а деякі залишаються невикористаними і донині.

Експерти запевняють, вийти на ринок ЄС може кожний бажаючий, головне знати, як це зробити і з чим виходити. Власне, це розуміють і виробники, які приїхали в середині червня до с. Нагірна Жашківського району Черкаської області, де за підтримки проекту «Агроторгівля України» Федерального Міністерства продовольства та сільського господарства ФРН та «Українського аграрного центру» відбувся перший експортний тренінг, присвячений практичним аспектам експорту аграрної та харчової продукції до країн ЄС.

До участі у тренінгу були запрошені малі та середні виробники нішевої агропродукції – овочів, фруктів, ягід, горіхів, органічної продукції та продуктів переробки. Така націленість неспроста, кажуть організатори, адже саме у нішових сегментах криється той резерв, за рахунок якого Україна в змозі значно збільшити експорт сільськогосподарської продукції до країн ЄС.

«Для нас дуже важливо та актуально розібратися в питаннях, який перелік документів необхідний для митного оформлення вантажу хоча б в Україні. Зараз ми формуємо невелику партію своєї продукції – один піддон – до Литви, щоб розуміти, як все працює, адже коли піде контейнер або машина, то права на помилку у нас не буде», – розповів Сергій Шакола, директор компанії «Фьючефуд», яка виробляє фьючіпси. Аналога, за словами Сергія, їх продукції немає ніде. Це перемелене насіння льону з додаванням томатів, арахісу, перцю, солі, яке було обсушене гарячим повітрям.

Придивляються до європейського ринку й українські виробники яблук, але зупиняє їх наявність польських конкурентів, що мають вагому державну підтримку. «У нас такої підтримки немає, тому ми не можемо запропонувати конкурентну ціну. Це найважливіша перешкода, всі інші речі – технічні питання, які можна виконати і потрапити на полицю», – говорять Андрій Котенко і Володимир Гужвій, представники компанії «Органікс. Зелена ферма», уточнюючи, що йдеться про ті ринки, на яких ми можемо продавати, а не на преміальних».

Питання може вирішитись через кооперацію подібних виробників, але вона, за словами співрозмовників AgroPortal.ua, повинна відбуватися на базі дотаційних програм, оскільки виробникам складно самим об'єднуватися.

Тим виробникам, які не мають наміру сидіти склавши руки і чекати з моря погоди, рекомендують бути впевненими у своєму продукті, тоді й Європа їм не страшна.

«Українці живуть за моделлю, що хтось щось повинен зробити. Це «повинен» в ситуації, коли ніхто нікому насправді нічого не винен, і зупиняє. До тих пір, поки сам виробник не зрозуміє, що він особисто відповідає за свій продукт, а не підтверджує його якоюсь довідкою, ладу не буде», – констатує директор Центру експорту Export-Ua Галина Перепелиця.

Вона вказує на чотири обов'язкових складових, які виробники повинні взяти на озброєння, зібравшись до Європи:

1. Вивчити ринок, подивитися наскільки продукт відповідає вимогам європейського ринку. Це передбачає вивчення регламентів і директив.
2. При необхідності адаптувати продукт, або внести зміни до схеми виробництва.
3. Надати продукт як безпечний. Зробити серйозні лабораторні випробування, оцінивши плюси і мінуси продукту. Система ХАССП стане обов'язковою в Україні з 2019 р., треба готуватися вже зараз.
4. Приймати участь у виставках, розуміти чого хочуть європейці, і відповідати даним вимогам.

Що стосується безпеки, то гарантувати відповідність вимогам безпеки харчових продуктів можна шляхом отримання сертифікату GlobalGAP, Food Safety System Certification 22000, встановлення відповідності стандарту GMP, Food Safety System Certification 22000, BRC Global Standards, ISO та ін.

Але і виконавши всі перераховані вище вимоги, головне не наламати дров із потенційними покупцями.

Михайло Оніпченко, засновник і директор EuroExpert, вказує на наступні помилки українських експортерів:

- Скажіть, яку ціну ви пропонуєте? І що вам потрібно, а ми зробимо!

- Надсилайте передплату і приїжджайте, забирайте свій товар через 2 місяці (інакше ми ризикуємо!).

- Надішліть свою специфікацію, ми подивимося, чи зможемо ми це зробити чи ні.

- 1 т не можу поставити, тільки 20 т і то через 3 місяці, оскільки треба підготувати.

- Зробіть так, щоб у нас хтось купив наш товар (бажано по передоплаті) і ми вам заплатимо відсоток. А консалтинг нам не потрібен.

«Звернення до потенційного покупця продукції повинно бути повним, з презентацією компанії і товару, із зазначенням можливих партій поставки, цін, термінів тощо. Виробник повинен надати максимум інформації про себе, а не чекати відповідний запит», – зазначає партнер «Українського аграрного центру» Анна Федун.

Повертаючись із заходу, особисто я зробила наступний висновок: вихід на ринок ЄС, перш за все, потрібен виробнику, тому не варто чекати. Потрібно самому розбиратися, як що-небудь зробити, і паралельно виробляти продукт такої якості, за яке не буде соромно.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua

Джерело інформації:

http://agroportal.ua/publishing/sobytiya/bez-prava-na-oshibku-ili-kak-popast-na-evropeiskuyu-polku/