Питання: Ви пам'ятаєте, як один відомий фахівець у сфері економіки, нарікаючи на ситуацію зауважив, «на жаль, в банківській сфері працює дуже багато хороших хлопців, а не таких досвідчених професіоналів, як Ви». Як Ви прийшли у фінанси? Адже банкірами не народжуються?
Відповідь: Звичайно, банкірами не народжуються. Як і не народжуються вченими, художниками, професіоналами. Але якщо у людини є здібності, талант, і вона готова багато працювати, розвиваючи свій Божий дар, вона зможе стати фахівцем, майстром своєї справи.
Я люблю свою справу, і ніколи не боялася роботи. Професію банкіра я не обирала. Я завжди прагнула розібратися в економічних законах, у фінансовій системі. Ймовірно, настав той момент, коли мої знання та навички стали в нагоді у банківській сфері.
Питання: Вам доводилося керувати роботою кількох банків у місті. І кожного разу, коли Ви, йшли з банківської установи, за Вами йшли не лише Ваші співробітники, але й клієнти. Що це- показник довіри, взаєморозуміння, Ваша кадрова політика?
Відповідь: Напевно, все має місце. Адже я ніколи не міняла просто так одну банківську установу на іншу. Просто, фінансовий стан банків в Україні змінювалося, змінювалася структура. Якщо становище ставало безповоротньо небезпечним, я говорила і колегам, і клієнтам правду. Рішення ухвалювали складно, після глибоких роздумів. Адже ні фахівці, ні бізнесмени не підуть нікуди тільки тому, що їх покликали, не стануть змінювати ані своє життя, ані роботу, ані банк. А коли працюєш у тісному контакті, народжуються партнерські відносини, створюється команда однодумців ...
Питання: А коли доводилося відпускати вихованих Вами фахівців, було шкода?
Відповідь: Ви знаєте, швидше було почуття задоволення. Задоволення від того, що люди стають фахівцями, що «ростуть». До кар'єрі багатьох з них я мала безпосереднє відношення, даючи їм свої рекомендації. Молодь, яка здібна і відповідальна -повинна зростати. Як же інакше?
Питання: Ви завжди вважали, що банк, це набагато більше, ніж фінансова установа, стверджували, що це складне поєднання, що зв'язує цілу низку факторів. Що таке банк, з Вашої точки зору?
Відповідь: Це об'єднання інтелекту, професіоналізму та ефективної роботи не тільки співробітників, але й клієнтів. Чому саме така позиція? Судіть самі. Якщо в банку працюють фахівці високого класу, якщо вони вміють ефективно використовувати можливості свої і своїх клієнтів для розвитку бізнесу, вони можуть робити свою роботу без підприємців, без керівників підприємств? Всі знають, що гроші люблять тишу, але Ви ніде не зустрінете стільки суєти, шуму, занепокоєння, як навколо фінансових проблем. Кредити, депозити, курси валют ... Якщо не буде професіоналізму, довіри одне до одного, не буде і командної роботи. А значить не буде і результату.
Питання: Ви, разом з ТПП, були ініціатором низки цікавих проектів, спрямованих на підтримку малого та середнього бізнесу. В умовах тотальної кризи бачили перспективу для банківської сфери?
Відповідь: Криза- це те, що всіх нас змушує зупинитися і задуматися. Вона починається тоді, коли ми перестаємо відчувати час, ринок, втрачаємо відчуття реальності. Виробляємо те, що нікому не потрібно, використовуємо морально застарілі технології, не ставимо за мету випередити час. Тоді час йде вперед, і ми в цій ситуації повинні оперативно і правильно приймати рішення, що робити далі. Ось Ви за останній рік тричі побували в Москві, Пітері. І там пропозиції наших підприємств виявилися начасі. А до кризи багато років не звертали свою увагу на цей напрямок... Потрібна була криза, щоб озирнутися по сторонах?
Питання: Дуже багато досвідчених бізнесменів вважають за краще залишатися в тіні, особливо «не світитися». Важаючи, що допомоги ні від кого не дочекаєшся, а головне, щоб не заважали працювати. Ви ж, працюючи в тісному зв'язку з керівниками підприємств, завжди намагалися об'єднувати зусилля і можливості управління економіки, рад підприємців, місцевих органів влади, податкових органів ... Чому? Вірите в небайдужих та ефективних держслужбовців?
Відповідь: Знаєте, можна вірити або не вірити, сподіватися або не сподіватися ... Єдине чого не можна- це не діяти. А тим більше тим, хто відповідальний за інших, за стан справ. Поки вчені-економісти напишуть книги на тему «Криза і шляхи виходу з неї», половина економіки зникне. Консультації, навчання, моніторинг потрібні сьогодні і зараз. І перш за все, малому і середньому бізнесу. Все, що ми робили в останній рік спільно з Торгово-Промисловою палатою для малого та середнього бізнесу, викликало у людей відчуття подяки і надії, знімало негатив. Підприємці вдячні за те, що ми разом шукаємо вихід з глухого кута.
Питання: Надія Олексіївна, Ви успішна людина. Дуже багато фінансистів у місті вважають Вас своїм наставником і пишаються цим. Але, були ж і у Вас вчителі. Кому Ви зобов'язані за таку солідну підготовку, такий вибір шляху?
Відповідь: Моїм «вчителем» у сфері фінансів було саме життя, що надавало щоденно досвід. І постійна робота над собою. Завжди намагалася дізнатися більше і сьогодні продовжую вчитися ...
Питання: Вам, без сумніву, подобається Ваша робота. А які професії обрали Ваші близькі люди: дочка, племінники, онуки? Буде династія фінансистів у Вашій родині?
Відповідь: Здібності до аналізу, до роботи з цифрами, з документами є у кожного в нашій сім'ї. Дочка себе вже знайшла. Племінники- теж. Старший онук навчається у Харківському юридичному. Звичайно, я б хотіла бачити продовження свого досвіду в найближчих мені людях. Сподіваюся, династія коли-небудь складеться.
Питання: Ви дуже цікава, різнобічна людина. І незважаючи на зайнятість, завжди чудово виглядаєте, доброзичливі і оптимістичні. У чому джерело такої світлої енергетики, що до Вас йдуть не тільки за порадою і допомогою, але й радістю поділитися. Звідки це?
Відповідь: У нас була дуже доброзичлива атмосфера в сім'ї. Нас із братом батьки виховували бути відповідальними і великодушними. Йти до людей з добром. Ми намагалися також і своїх дітей виховувати. Це і традиції, і характер. Всього по-трошку (посміхається).
Питання: Як не дивно, будучи професійним фінансистом, прогматіком, Ви залишаєтеся романтиком в житті. Вірите в добру вдачу, незважаючи ні на що?
Відповідь: Віра- це основа всього. А як же без віри? У християнстві безвір'я страшний гріх. Віра допомагає, підтримує, веде у завтрашній день. Успіх приходить до тих, хто вірить.
Питання: Надія Олексіївна, у Вас багато інтересів, захоплень ... Мабуть, є й самі домінуючі Ваші прихильності? У Вас є звички, які перетворились на «залежність»? Як Ви використовуєте вільний час?
Відповідь: Для мене відпочинок- зміна занять. Адже даремно не можна втрачати час. Це неприпустимо. Тому я люблю читати, люблю подорожувати. Возитися з квітами, коли вдома, дуже люблю. У мене завжди був сад, багато-багато квітів і літніх, і зимових ....
Із задоволенням зустрічаюся з рідними, з друзями. Дуже ціную час, проведений з онуками!
Питання: Ви-соціально активна людина. Підтримуєте дуже багато значущих для міста починання, благі справи, церковні проекти. Що рухає: любов до міста, до людей, небайдужість?
Відповідь: Я вже казала, що для мене дуже важлива відповідальність у людях. А бути відповідальним за частину життя не можна. Почуття обов'язку або є або його немає. В мене воно є. Звідси і стурбованість усім, що не так, як повинно бути. Якщо можу допомогти,  допомагаю. Це природно.
Питання: Ви вважаєте себе щасливою людиною? Вам ніколи не говорили, що Ваше ім'я дуже личить Вам. Надія для Вас, для Вашого характеру і всієї Вашого життя, дійсно, символічно. Ви любите мріяти? Які вони, Ваші сподівання і надії?
Відповідь: У мене є рідні люди, які мені дуже дорогі, є робота, яку я люблю, колектив, який я ціную, вірні друзі, надійні партнери, шановані мною ... Слава Богу, всі живі, здорові. Хіба це не складові філософського поняття «щастя»? Моє ім'я і мій характер, ймовірно, підходять одне одному (сміється). А мрії ... Мрію про те, щоб місто, яке я люблю, перетворився на місто-сад. Це не так складно, як Вам здається. Потрібно просто, щоб цього захотіли всі!