Путиловський чинник 

 Питання: Станіслав Ісидорович, Ви досить відомий у ділових колах людина. Створили і розвиваєте потужне підприємство-механічний завод, який знають не тільки на Україні. Як все почалося? Ви засновник династії промисловців або її продовження?

Відповідь: Коріння моїх предків йдуть із Санкт-Петербурга. Брат і сестра мого батька працювали на Путиловському заводі. Династія Путилових-промисловців бере свій початок ще з середини 19 століття. Можу говорити про історію роду дуже довго. У ній є, чим пишатися.

Питання: Ви-людина зрілого віку.Як зараз прийнято говорити «людина старої формації». І раптом-таке стрімке, щоб не сказати «агресивне» входження у великий бізнес. Або, все таки, не «раптом»? Успіх-закономірність для Путилових? У чому, власне, «Путиловський чинник»?

Відповідь: «Раптом» ніколи нічого не відбувається. Повірте мені. Усе має під собою основу. Я 33 роки відпрацював на Херсонському суднобудівному об'єднанні. У Радянському Союзі це був відомий всьому світу, флагман. Зовсім молодим хлопцем потрапив на завод і пройшов шлях від простого робітника до заступника Генерального директора об'єднання. Нам тоді доводилося дуже багато працювати. Щоб зростав авторитет підприємства. Це була відмінна школа майстерності та відповідальності, школа Всеводолода Федоровича Заботіна. Потім довелося працювати з А. Є. Вербицьким, був заступником Губеранатора херсонської обласної держадміністрації. Займався питаннями промисловості та економіки. Тоді й прийшло рішення створити на Херсонщині металургійну галузь. Займався цим разом зі старшим сином Андрієм. А «Путиловський чинник», певно,  в тому, що все вийшло.

Питання: Станіслав Ісидорович, звідки Ви родом? Ви вважаєте себе херсонцем або пітерцем?

Відповідь: Я народився в Холмогорському районі Архангельської області і завжди пишався тим, що є земляком великого Ломоносова. Але з повним правом називаю себе херсонцем. Тому, що не просто живу в цьому місті понад 40 років. А багато зробив для Херсона, для розвитку його економіки, соціальної сфери. Тут мій дім. Тут народилися сини і внуки.

Запитання: Планету охопила тотальна економічна криза. Вас, теж, «зачепило»? Або підприємство лишилося поза зоною його дії? Як виживає бізнес?

Відповідь: Природно, ми не є винятком.Тим більше, що ми зав'язані на галузі світової промисловості, які криза зачепила в першу чергу. Автомобілебудування та будівництво першими прийняли на себе економічний удар. Було важко, але ми зберегли і колектив, і виробництво. Сьогодні наші результати вже фіксують стійку динаміку зростання.

Запитання: Як свідчить біографія, Ваше життя виробниче було дуже активним .. А інше, приватне життя у Вас є? Чи все надто тісно переплелося і вже не розділимо?
Ви вмієте відпочивати ?

Відповідь: Я типовий «трудоголік» і не вважаю це недоліком. Я так вихований. І впевнений, чим більше людина працює, тим більше шансів досягти успіху. А особисте життя завжди було, є і буде, як у всіх. Інша справа - пріоритети.

Питання: Ви-людина, яка любить займатися конкретною справою. Виробничник. І в той же час, активно займаєтеся громадським життям, обраний депутатом міської ради. Навіщо Вам додаткові турботи? Чужі проблеми?

Відповідь: Чужих проблем не буває. Це наше місто, це наші проблеми, і нам їх вирішувати.
Я дуже пишався, коли в Ленінграде, на площах люди стояли з плакатами «Хочемо жити, як в Херсоні». Та й за часів Потьомкіна послання підписували «Благополучний градъ Херсон». Робота у складі депутатського корпусу-найефективніший спосіб впливу на ситуацію, на перспективи розвитку міста.

Питання: У такому випадку, як Ви оцінюєте свою соціальну роль? Ви-людина команди або звикли розраховувати тільки на свої сили, сподіватися тільки на себе?

Відповідь: Безумовно, я людина команди. Завжди спирався на колектив, мав партнерів та однодумців. З кожним роком їх стає більше.

Питання: Які у Вас відносини з робочим колективом, Ви жорсткий керівник або «дбайливий опікун» для робітників «Путилівського заводу»?

Відповідь: Керівник повинен бути жорстким. Інакше не буде виконавської дисципліни, а значить не буде і результату. Але якщо керівник не дбає про людей, що працюють разом з ним, під його керівництвом, теж не буде максимальної віддачі. Тому важливо відчувати , тримати розумний баланс вимогливості і турботи.
Так вчили мене, так підходжу до організації роботи будь-якого колективу я, сподіваюся, що такі підходи будуть і  в наступних поколінь Путилових.

Питання: У Вас двоє своїх синів. Вони вже самі стали дорослими. Як Ви їх виховували? Все вийшло? Ви їх такими хотіли бачити?

Відповідь: Як кожний батько, я люблю синів. Намагався виховувати в них працелюбність та відповідальність. Радію, що все вийшло.

Питання: Ви любите мріяти, планувати майбутнє? Якщо так, то чого хочете, чого чекаєте від завтрашнього дня?

Відповідь: Мріі- це непогано. Але я звик планувати. Доречі, мені подобаэться і процес планування і реалізаціі запланованого і, звичайно, контроль. В майбутньому очікую тільки позитивних результатів. Ми багато працюэмо,  будемо працювати  для того, щоб життя на заводі, у місті, краіні ставало краще.